Luke 12

Проповідуючи, не бійтеся!

1Того ча́су, як зібралися десятитисячні на́товпи наро́ду, — аж топтали вони один о́дного, — Він почав промовляти перш до учнів Своїх: „Стережіться ро́зчини фарисейської, що є лицемі́рство! 2Бо немає нічо́го захо́ваного, що не відкриється, ні таємного, що не ви́явиться. 3Тому все, що́ казали ви по́темки, — при світлі почується, що́ ж шептали на вухо в коморах, — на даха́х проповідане бу́де. 4Кажу́ ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити! 5Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того́, хто має вла́ду, убивши, укинути в геє́нну. Так, кажу́ вам: Того бійтеся! 6Чи ж не п'ять горобців продають за два гро́ші? Та проте перед Богом із них ні один не забутий. 7Але навіть воло́сся вам на голові порахо́ване все. Не бійтесь: вартніші ви за багатьох горобців! 8Кажу ж вам: Кожного, хто перед людьми́ Мене визнає, того визнає й Син Лю́дський перед Ангола́ми Божими. 9Хто ж Мене відцурається перед людьми́, того відцураються перед ангола́ми Божими. 10І кожному, хто скаже слово на Лю́дського Сина, йому про́ститься; а хто зневажа́тиме Духа Святого, — не про́ститься. 11А коли вас водитимуть до синагог, і до уря́дів, і до влад, — не турбуйтеся, я́к або що́ відповідати чи що́ говорити, — 12Дух бо Святий вас навчи́ть тієї години, що́ потрібно казати!“

Багатійте в Бога, — притча про багача

13І озвався до Нього один із наро́ду: „Учителю, скажи братові моєму, щоб він спа́дщиною поділився зо мною“. 14А Він відказав йому: „Чоловіче, хто поставив над вами Мене за суддю або за поді́льника?“ 15І промовив до них: „Глядіть, остерігайтеся всякої заже́рливости, — бо життя чоловіка не залежить від достатку маєтку його“. 16I Він розповів їм притчу, говорячи: „В одного багача гойно нива вродила була́. 17І міркував він про себе й казав: „Що́ робити, що не маю куди зібрати пло́дів своїх?“ 18І сказав: „Оце я зроблю́, — порозва́люю клу́ні свої, і просторні́ші поставлю, і позбираю туди пашню́ свою всю та свій достаток. 19І скажу́ я душі своїй: „Душе́, маєш багато добра, на багато ро́ків скла́деного. Спочивай, їж та пий, і веселися!“ 20Бог же до нього прорік: „Нерозумний, — но́чі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позоста́неться те, що ти був наготовив?“ 21Так буває і з тим, хто збирає для себе, та не багатіє в Бога“.

Покладіть на Бога надію свою

22І промовив Він у́чням Своїм: „Через це кажу вам: Не журіться про життя, — що́ ви будете їсти, і ні про тіло, — у що́ ви зодя́гнетеся. 23Бо більше від ї́жі життя, а тіло від одягу. 24Погляньте на га́йвороння, що не сіють, не жнуть, нема в них комори, ні клуні, — проте Бог їх годує. Скільки ж більше за птахів ви варті! 25Хто ж із вас, коли жу́риться, добавити зможе до зросту свого бодай ліктя одно́го? 26Тож коли ви й найменшого не подола́єте, то чого ж ви про інше клопо́четеся? 27Погляньте на ті он ліле́ї, як вони не пряду́ть, ані тчуть. Але́ говорю́ вам, що й сам Соломон у всій славі своїй не вдягався отак, як одна з них! 28І коли он траву, що сьогодні на полі, а взавтра до пе́чі вкидається, Бог так зодягає, скільки ж краще зодя́гне Він вас, маловірні! 29І не шукайте, що́ будете їсти, чи що́ будете пити, і не клопочіться. 30Бо всього цього́ й люди світу оцьо́го шукають, Отець же ваш знає, що того́ вам потрібно. 31Шукайте отож Його Царства, а це вам додасться!

Збирайте собі скарби в небі

32Не лякайся, черідко мала́, бо сподо́балося Отцю вашому дати вам Царство. 33Продавайте достатки свої та ми́лостиню подавайте. Робіть кали́тки собі не старі́ючі, — неви́черпний скарб той у небі, куди не закрадається зло́дій, і міль де не то́чить. 34Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше!

Будьмо готові, бо часу кінця світу не знає ніхто

35Нехай підпере́зані будуть вам сте́гна, а світла ручні́ позасвічувані! 36І будьте подібними до людей, що очікують пана свого́, коли ве́рнеться він із весі́лля, щоб, як при́йде й застукає, відчинити негайно йому́. 37Блаженні раби ті, що пан, коли при́йде, то зна́йде, що пильнують вони! Поправді кажу́ вам: підпере́жеться він і їх посадо́вить, і, підійшовши, буде їм послуго́вувати. 38І коли при́йде о другій
Друга сторожа — це година 9-12 вечора, а третя сторожа — це година 12-3 ночі.
чи при́йде о третій сторо́жі, та зна́йде так само, — блаженні вони!
39Знайте ж це, що коли б знав госпо́дар, о котрі́й то годині підкра́деться злодій, то він пильнував би, і́ свого б дому не дав підкопати. 40Тому будьте готові і ви, — бо при́йде Син Лю́дський тієї години, коли ви не ду́маєте!“ 41Озвався ж Петро: „Господи, чи до нас кажеш при́тчу оцю, чи до всіх?“ 42А Господь відказав: „Хто ж тоді вірний і мудрий домоправи́тель, що пан настано́вить його над своїми челя́дниками, щоб давати харч ви́значену своєчасно? 43Блаженний той раб, що пан його при́йде та зна́йде, що робить він так! 44Поправді кажу́ вам, що над всім маєтком своїм він поставить його. 45А коли раб той скаже у серці своїм: „Заба́риться пан мій прийти“, і зачне бити слуг та служниць, їсти та пити та напиватися, 46то при́йде раба того пан за дня, якого він не сподівається, і о годині, якої не знає, — і розі́тне його пополовині, і визначить долю йому з невірними! 47А раб той, що знав волю свого госпо́даря, але не приготува́в, ані не вчинив згідно волі його, буде тяжко побитий. 48Хто ж не знав, а вчинив каригі́дне, буде мало він битий. Тож від кожного, кому да́но багато, багато від нього й жадатимуть. А кому багато пові́рено, від того ще більше жадатимуть. 49Я прийшов огонь кинути на землю, — і як Я пра́гну, щоб він уже запала́в! 50Я ж маю христитися хрищенням, — і як Я мучуся, поки те спо́вниться! 51Чи ви ду́маєте, що прийшов Я мир дати на землю? Ні, кажу вам, але по́діл! 52Віднині бо п'ятеро в домі одно́му поді́лені бу́дуть: троє супроти двох, і двоє супроти трьох. 53Стане ба́тько на сина, а син проти батька, мати проти дочки́, а дочка́ проти матері, свекруха навпроти невістки своєї, а невістка навпроти свекрухи!“

Судіть по собі про справедливе

54Промовив же Він і до наро́ду: „Як побачите хмару, що з за́ходу суне, то кажете за́раз: Зближається дощ“, — і так і буває. 55А коли віє вітер півде́нний, то кажете: „Буде спеко́та“, — і́ буває. 56Лицеміри, — лице неба й землі розпізна́ти ви вмієте, чому ж не розпізна́єте часу цього? 57Чого ж і самі по собі ви не судите, що́ справедливе? 58Бо коли до уря́ду ти йдеш зо своїм супроти́вником, попильнуй з ним зала́годити по дорозі, щоб тебе до судді не потяг він, а суддя щоб прислужникові не віддав тебе, а прислужник щоб не посадив до в'язниці тебе. 59Поправді кажу́ тобі: Не ви́йдеш ізвідти, поки не віддаси й останнього ше́ляга!“
Copyright information for UkrOgienko